Библия - Обещанное Восстановление

2-а хронiки

Розділ 18

1 І було́ в Йосафата багато багатства та слави, і він посвоя́чився з Ахавом.

2 А по кількох ро́ках пішов він до Ахава до Самарії. І Ахав нарізав багато худоби дрібно́ї та худоби великої йому́ та наро́дові, що з ним, і намовив його піти на ґілеадський Рамот.

3 І сказав Ахав, цар Ізраїлів, до Йосафата, царя Юдиного: „Чи пі́деш зо мною до ґілеадського Рамоту?“ А той відказав йому: „Я — як ти, народ мій — як твій народ, і буду з тобою на війні“.

4 І сказав Йосафат до Ізраїлевого царя: „Ви́відай зараз слово Господнє!“

5 І зібрав Ізраїлів цар пророків, чотири сотні чоловіка, та й сказав до них: „Чи йти нам на війну на ґілеадський Рамот, чи занеха́ти?“ А ті сказали: „Іди, і Бог дасть його в цареву руку!“

6 І сказав Йосафат: „Чи нема тут іще Господнього пророка, — і зверні́мось до нього“.

7 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Є ще один муж, щоб через нього звернутися до Господа. Та я нена́виджу його, бо він не пророкує на мене добре, а по всі дні свої тільки лихе. Це Міхе́й, син Їмлин“. А Йосафат відказав: „Нехай цар не говорить таке!“

8 І покликав Ізраїлів цар одного е́внуха й сказав: „Приведи скоріше Міхе́я, Їмлиного сина!“

9 А цар Ізраїлів та Йосафат, цар Юдин, сиділи кожен на троні своїм, повби́рані в шати; а сиділи вони при вході брами Самарії, а всі пророки пророкува́ли перед ними.

10 А Цідкійя, Кенаанин син, зробив собі залізні ро́ги й сказав: „Так сказав Господь: Оцим будеш бода́ти сиріян аж до ви́гублення їх!“

11 І всі пророки пророкува́ли так, говорячи: „Вихо́дь до ґілеадського Рамоту, і май успіх, — і Господь дасть його в цареву руку!“

12 А той послане́ць, що пішов покликати Міхе́я, говорив до ньо́го, кажучи: „Ось слова тих пророків, — одноу́сно звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє таке, як кожного з них, — і ти говори́тимеш добре“.

13 І сказав Міхе́й: „Як живий Господь, — те, що́ скаже Господь, тільки те говоритиму!“

14 І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: „Міхе́ю, чи йти на війну до ґілеадського Рамоту, чи занеха́ти?“ А той відказав: „Вийдіть, і будете мати успіх, — і вони будуть дані в вашу руку“.

15 І сказав йому цар: „Аж скільки разі́в я заприсягав тебе, що ти не говори́тимеш мені нічо́го, тільки правду в Ім'я́ Господа?“

16 А той відказав: „Я бачив усього Ізраїля, розпоро́шеного по гора́х, немов вівці, що не мають пастуха. І сказав Господь: Немає в них пана, — нехай ве́рнуться з ми́ром кожен до дому свого!“

17 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Чи ж не казав я тобі, — він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе?“

18 А Міхе́й відказав: „Тому́ послухайте Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне ві́йсько стояло по правиці Його та по лівиці Його.

19 І сказав Господь: Хто намовить Ахава, Ізраїлевого царя, і він вийде й упаде́ в ґілеадському Рамоті? І говорили: той говорив так, а той говорив так.

20 І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намо́влю його! І сказав йому Господь: Чим?

21 А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так!

22 А тепер оце Господь дав духа неправди в уста оцих твоїх пророків, і Господь говорив на тебе недобре“.

23 І підійшов Цідкійя, Кенаанин син, і вдарив Міхея по щоці́ та й сказав: „Кудою це перейшов Дух Господній від мене, щоб говорити з тобою?“

24 А Міхей відказав: „Ось ти побачиш це того дня, коли вві́йдеш до внутрішньої кімна́ти, щоб схова́тися“.

25 І сказав Ізраїлів цар: „Візьміть Міхе́я, і відведіть його до Амона, зверхника міста, та до Йоаша, царевого сина,

26 та й скажете: Отак сказав цар: Посадіть оцього до в'язни́чного дому, і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не верну́ся з миром“.

27 А Міхе́й відказав: „Якщо справді ве́рнешся ти з миром, то не говорив Господь через мене“. І до того сказав: „Слухайте це, усі люди!“

28 І вийшов Ізраїлів цар та Йосафат, цар Юдин, до ґілеадського Рамоту.

29 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Я переберуся й піду́ на бій, а ти вбери свої шати!“ І перебрався Ізраїлів цар, і пішли на бій.

30 А сирійський цар наказав зверхникам своїх колесни́ць, говорячи: „Не воюйте ні з мали́м, ні з великим, а тільки з сами́м Ізраїлевим царем!“

31 І сталося, як зверхники колесни́ць побачили Йонатана, то вони сказали: „Це Ізраїлів цар!“ І вони оточи́ли його, щоб воювати. І закричав Йосафат, і Господь допоміг йому, і Бог звабив їх від нього.

32 І сталося, як зверхники колесни́ць побачили, що це не Ізраїлів цар, то повернули від нього.

33 А один чоловік зне́хотя натягнув лука, та й ударив Ізраїлевого царя між підв'я́занням пояса та між па́нцерем. А той сказав візникові: „Заверни назад, і випровадь мене від війська, бо я ра́нений“...

34 І збільшився бій того дня, а Ізраїлів цар був поста́влений на колесни́ці проти сирі́ян аж до вечора. І помер він під час за́ходу сонця...

Вторая летопись

Глава 18

1 Иосафат был очень богат и славен, и породнился он через брак с Ахавом.

2 Несколько лет спустя он отправился навестить Ахава в Самарию. Ахав заколол множество мелкого и крупного скота для него и для его людей и убеждал его напасть на Рамот Галаадский.

3 Ахав, царь Исраила, спросил Иосафата, царя Иудеи: – Пойдёшь ли ты со мной на Рамот Галаадский?Иосафат ответил: – Я с тобой. Мой народ – твой народ, мы выйдем на битву вместе.

4 Но ещё Иосафат сказал царю Исраила: – Спроси вначале совета у Вечного.

5 Царь Исраила собрал пророков – четыреста человек – и спросил их: – Идти ли нам войной на Рамот Галаадский или не ходить? – Иди, – ответили они. – Всевышний отдаст город в руки царя.

6 Но Иосафат спросил: – Разве нет здесь ещё пророка Вечного, которого мы могли бы спросить?

7 Царь Исраила ответил Иосафату: – Есть ещё один человек, через которого мы можем спросить Вечного, но я ненавижу его, потому что он никогда не пророчествует обо мне ничего доброго, а только плохое. Это Михей, сын Имлы. – Царю не следует так говорить, – сказал Иосафат.

8 Тогда царь Исраила позвал одного из военачальников и сказал: – Немедленно приведи Михея, сына Имлы!

9 Облачённые в царские одеяния царь Исраила и Иосафат, царь Иудеи, сидели на своих тронах на площади у ворот Самарии, а все пророки пророчествовали перед ними.

10 Тогда Цедекия, сын Кенааны, сделал себе железные рога и сказал: – Так говорит Вечный: «Ими ты будешь бодать сирийцев, пока они не будут истреблены».

11 Все остальные пророки пророчествовали о том же, говоря: – Иди на Рамот Галаадский и будь победителем! Вечный отдаст его в руки царя.

12 Посланник, который ходил, чтобы позвать Михея, сказал ему: – Слушай, все остальные пророки, как один, предсказывают царю успех. Пусть твоё слово будет согласно с их словами, и говори благоприятно.

13 Но Михей сказал: – Верно, как и то, что жив Вечный, – я скажу ему лишь то, что скажет мой Бог.

14 Когда он пришёл, царь спросил его: – Михей! Идти ли нам воевать с Рамотом Галаадским или не ходить? – Идите конечно, и будьте победителями, – ответил он. – Город обязательно будет отдан в ваши руки.

15 Но царь сказал ему: – Сколько раз мне заставить тебя поклясться, чтобы ты не говорил мне ничего, кроме истины во имя Вечного?

16 Тогда Михей ответил: – Я видел весь Исраил рассеянным по горам, как овцы без пастуха, и Вечный сказал: «У них нет господина. Пусть каждый возвращается с миром домой».

17 Царь Исраила сказал Иосафату: – Разве я не говорил тебе, что он никогда не пророчествует обо мне ничего хорошего, одно лишь плохое?

18 А Михей сказал: – Итак, выслушай слово Вечного. Я видел Вечного сидящим на своём троне, со всем небесным воинством, стоявшим возле Него, справа и слева.

19 Вечный сказал: «Кто выманит Ахава, царя Исраила, чтобы он пошёл и пал при Рамоте Галаадском?» И один предлагал одно, другой другое,

20 тогда вышел некий дух и встал перед Вечным, сказав: «Я его выманю». «Как?» – спросил Вечный.

21 «Я пойду и стану лживым духом в устах всех его пророков», – сказал он. «Да, ты преуспеешь в этом и выманишь его, – сказал Вечный. – Иди и сделай так».

22 И вот теперь Вечный вложил в уста всех этих твоих пророков лживый дух, а тебе Вечный определил беду.

23 Тогда Цедекия, сын Кенааны, подошёл и ударил Михея по щеке. – Как это Дух Вечного перешёл от меня к тебе, чтобы говорить с тобой? – спросил он.

24 Михей ответил: – Ты узнаешь это в тот день, когда будешь прятаться во внутренней комнате.

25 Тогда царь Исраила приказал: – Возьмите Михея и отправьте его к Амону, правителю города, и к Иоашу, приближённому царя,

26 и скажите: Так говорит царь: «Посадите этого человека в темницу и не давайте ему ничего, кроме хлеба и воды, пока я благополучно не вернусь».

27 Михей сказал: – Если ты благополучно вернёшься, значит, Вечный не говорил через меня! И ещё он сказал: – Пусть все услышат это!

28 И царь Исраила пошёл на Рамот Галаадский с Иосафатом, царём Иудеи.

29 Царь Исраила сказал Иосафату: – Я вступлю в сражение переодетым, но ты носи свои царские одежды. Царь Исраила переоделся и вступил в сражение.

30 А царь Сирии приказал начальникам над своими колесницами: – Не сражайтесь ни с кем, ни с малым, ни с великим, кроме царя Исраила.

31 Когда начальники над колесницами увидели Иосафата, они подумали: «Это царь Исраила». И они повернули, чтобы напасть на него, но Иосафат закричал, и Вечный пришёл к нему на помощь. Всевышний отвёл их от него:

32 начальники над колесницами увидели, что он не царь Исраила и перестали его преследовать.

33 Но кто-то натянул свой лук и случайно ранил царя Исраила, так что стрела попала в щель между его доспехами. Царь сказал своему колесничему: – Разворачивайся и вывези меня из боя. Я ранен.

34 Но битва кипела весь день, и царь Исраила вынужден был стоять в своей колеснице перед сирийцами до вечера. На закате он умер.

2-а хронiки Розділ 18	Вторая летопись Глава 18
1 І було́ в Йосафата багато багатства та слави, і він посвоя́чився з Ахавом.	1 Иосафат был очень богат и славен, и породнился он через брак с Ахавом.
2 А по кількох ро́ках пішов він до Ахава до Самарії. І Ахав нарізав багато худоби дрібно́ї та худоби великої йому́ та наро́дові, що з ним, і намовив його піти на ґілеадський Рамот.	2 Несколько лет спустя он отправился навестить Ахава в Самарию. Ахав заколол множество мелкого и крупного скота для него и для его людей и убеждал его напасть на Рамот Галаадский.
3 І сказав Ахав, цар Ізраїлів, до Йосафата, царя Юдиного: „Чи пі́деш зо мною до ґілеадського Рамоту?“ А той відказав йому: „Я — як ти, народ мій — як твій народ, і буду з тобою на війні“.	3 Ахав, царь Исраила, спросил Иосафата, царя Иудеи: – Пойдёшь ли ты со мной на Рамот Галаадский?Иосафат ответил: – Я с тобой. Мой народ – твой народ, мы выйдем на битву вместе.
4 І сказав Йосафат до Ізраїлевого царя: „Ви́відай зараз слово Господнє!“	4 Но ещё Иосафат сказал царю Исраила: – Спроси вначале совета у Вечного.
5 І зібрав Ізраїлів цар пророків, чотири сотні чоловіка, та й сказав до них: „Чи йти нам на війну на ґілеадський Рамот, чи занеха́ти?“ А ті сказали: „Іди, і Бог дасть його в цареву руку!“	5 Царь Исраила собрал пророков – четыреста человек – и спросил их: – Идти ли нам войной на Рамот Галаадский или не ходить? – Иди, – ответили они. – Всевышний отдаст город в руки царя.
6 І сказав Йосафат: „Чи нема тут іще Господнього пророка, — і зверні́мось до нього“.	6 Но Иосафат спросил: – Разве нет здесь ещё пророка Вечного, которого мы могли бы спросить?
7 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Є ще один муж, щоб через нього звернутися до Господа. Та я нена́виджу його, бо він не пророкує на мене добре, а по всі дні свої тільки лихе. Це Міхе́й, син Їмлин“. А Йосафат відказав: „Нехай цар не говорить таке!“	7 Царь Исраила ответил Иосафату: – Есть ещё один человек, через которого мы можем спросить Вечного, но я ненавижу его, потому что он никогда не пророчествует обо мне ничего доброго, а только плохое. Это Михей, сын Имлы. – Царю не следует так говорить, – сказал Иосафат.
8 І покликав Ізраїлів цар одного е́внуха й сказав: „Приведи скоріше Міхе́я, Їмлиного сина!“	8 Тогда царь Исраила позвал одного из военачальников и сказал: – Немедленно приведи Михея, сына Имлы!
9 А цар Ізраїлів та Йосафат, цар Юдин, сиділи кожен на троні своїм, повби́рані в шати; а сиділи вони при вході брами Самарії, а всі пророки пророкува́ли перед ними.	9 Облачённые в царские одеяния царь Исраила и Иосафат, царь Иудеи, сидели на своих тронах на площади у ворот Самарии, а все пророки пророчествовали перед ними.
10 А Цідкійя, Кенаанин син, зробив собі залізні ро́ги й сказав: „Так сказав Господь: Оцим будеш бода́ти сиріян аж до ви́гублення їх!“	10 Тогда Цедекия, сын Кенааны, сделал себе железные рога и сказал: – Так говорит Вечный: «Ими ты будешь бодать сирийцев, пока они не будут истреблены».
11 І всі пророки пророкува́ли так, говорячи: „Вихо́дь до ґілеадського Рамоту, і май успіх, — і Господь дасть його в цареву руку!“	11 Все остальные пророки пророчествовали о том же, говоря: – Иди на Рамот Галаадский и будь победителем! Вечный отдаст его в руки царя.
12 А той послане́ць, що пішов покликати Міхе́я, говорив до ньо́го, кажучи: „Ось слова тих пророків, — одноу́сно звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє таке, як кожного з них, — і ти говори́тимеш добре“.	12 Посланник, который ходил, чтобы позвать Михея, сказал ему: – Слушай, все остальные пророки, как один, предсказывают царю успех. Пусть твоё слово будет согласно с их словами, и говори благоприятно.
13 І сказав Міхе́й: „Як живий Господь, — те, що́ скаже Господь, тільки те говоритиму!“	13 Но Михей сказал: – Верно, как и то, что жив Вечный, – я скажу ему лишь то, что скажет мой Бог.
14 І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: „Міхе́ю, чи йти на війну до ґілеадського Рамоту, чи занеха́ти?“ А той відказав: „Вийдіть, і будете мати успіх, — і вони будуть дані в вашу руку“.	14 Когда он пришёл, царь спросил его: – Михей! Идти ли нам воевать с Рамотом Галаадским или не ходить? – Идите конечно, и будьте победителями, – ответил он. – Город обязательно будет отдан в ваши руки.
15 І сказав йому цар: „Аж скільки разі́в я заприсягав тебе, що ти не говори́тимеш мені нічо́го, тільки правду в Ім'я́ Господа?“	15 Но царь сказал ему: – Сколько раз мне заставить тебя поклясться, чтобы ты не говорил мне ничего, кроме истины во имя Вечного?
16 А той відказав: „Я бачив усього Ізраїля, розпоро́шеного по гора́х, немов вівці, що не мають пастуха. І сказав Господь: Немає в них пана, — нехай ве́рнуться з ми́ром кожен до дому свого!“	16 Тогда Михей ответил: – Я видел весь Исраил рассеянным по горам, как овцы без пастуха, и Вечный сказал: «У них нет господина. Пусть каждый возвращается с миром домой».
17 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Чи ж не казав я тобі, — він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе?“	17 Царь Исраила сказал Иосафату: – Разве я не говорил тебе, что он никогда не пророчествует обо мне ничего хорошего, одно лишь плохое?
18 А Міхе́й відказав: „Тому́ послухайте Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне ві́йсько стояло по правиці Його та по лівиці Його.	18 А Михей сказал: – Итак, выслушай слово Вечного. Я видел Вечного сидящим на своём троне, со всем небесным воинством, стоявшим возле Него, справа и слева.
19 І сказав Господь: Хто намовить Ахава, Ізраїлевого царя, і він вийде й упаде́ в ґілеадському Рамоті? І говорили: той говорив так, а той говорив так.	19 Вечный сказал: «Кто выманит Ахава, царя Исраила, чтобы он пошёл и пал при Рамоте Галаадском?» И один предлагал одно, другой другое,
20 І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намо́влю його! І сказав йому Господь: Чим?	20 тогда вышел некий дух и встал перед Вечным, сказав: «Я его выманю». «Как?» – спросил Вечный.
21 А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так!	21 «Я пойду и стану лживым духом в устах всех его пророков», – сказал он. «Да, ты преуспеешь в этом и выманишь его, – сказал Вечный. – Иди и сделай так».
22 А тепер оце Господь дав духа неправди в уста оцих твоїх пророків, і Господь говорив на тебе недобре“.	22 И вот теперь Вечный вложил в уста всех этих твоих пророков лживый дух, а тебе Вечный определил беду.
23 І підійшов Цідкійя, Кенаанин син, і вдарив Міхея по щоці́ та й сказав: „Кудою це перейшов Дух Господній від мене, щоб говорити з тобою?“	23 Тогда Цедекия, сын Кенааны, подошёл и ударил Михея по щеке. – Как это Дух Вечного перешёл от меня к тебе, чтобы говорить с тобой? – спросил он.
24 А Міхей відказав: „Ось ти побачиш це того дня, коли вві́йдеш до внутрішньої кімна́ти, щоб схова́тися“.	24 Михей ответил: – Ты узнаешь это в тот день, когда будешь прятаться во внутренней комнате.
25 І сказав Ізраїлів цар: „Візьміть Міхе́я, і відведіть його до Амона, зверхника міста, та до Йоаша, царевого сина,	25 Тогда царь Исраила приказал: – Возьмите Михея и отправьте его к Амону, правителю города, и к Иоашу, приближённому царя,
26 та й скажете: Отак сказав цар: Посадіть оцього до в'язни́чного дому, і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не верну́ся з миром“.	26 и скажите: Так говорит царь: «Посадите этого человека в темницу и не давайте ему ничего, кроме хлеба и воды, пока я благополучно не вернусь».
27 А Міхе́й відказав: „Якщо справді ве́рнешся ти з миром, то не говорив Господь через мене“. І до того сказав: „Слухайте це, усі люди!“	27 Михей сказал: – Если ты благополучно вернёшься, значит, Вечный не говорил через меня! И ещё он сказал: – Пусть все услышат это!
28 І вийшов Ізраїлів цар та Йосафат, цар Юдин, до ґілеадського Рамоту.	28 И царь Исраила пошёл на Рамот Галаадский с Иосафатом, царём Иудеи.
29 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Я переберуся й піду́ на бій, а ти вбери свої шати!“ І перебрався Ізраїлів цар, і пішли на бій.	29 Царь Исраила сказал Иосафату: – Я вступлю в сражение переодетым, но ты носи свои царские одежды. Царь Исраила переоделся и вступил в сражение.
30 А сирійський цар наказав зверхникам своїх колесни́ць, говорячи: „Не воюйте ні з мали́м, ні з великим, а тільки з сами́м Ізраїлевим царем!“	30 А царь Сирии приказал начальникам над своими колесницами: – Не сражайтесь ни с кем, ни с малым, ни с великим, кроме царя Исраила.
31 І сталося, як зверхники колесни́ць побачили Йонатана, то вони сказали: „Це Ізраїлів цар!“ І вони оточи́ли його, щоб воювати. І закричав Йосафат, і Господь допоміг йому, і Бог звабив їх від нього.	31 Когда начальники над колесницами увидели Иосафата, они подумали: «Это царь Исраила». И они повернули, чтобы напасть на него, но Иосафат закричал, и Вечный пришёл к нему на помощь. Всевышний отвёл их от него:
32 І сталося, як зверхники колесни́ць побачили, що це не Ізраїлів цар, то повернули від нього.	32 начальники над колесницами увидели, что он не царь Исраила и перестали его преследовать.
33 А один чоловік зне́хотя натягнув лука, та й ударив Ізраїлевого царя між підв'я́занням пояса та між па́нцерем. А той сказав візникові: „Заверни назад, і випровадь мене від війська, бо я ра́нений“...	33 Но кто-то натянул свой лук и случайно ранил царя Исраила, так что стрела попала в щель между его доспехами. Царь сказал своему колесничему: – Разворачивайся и вывези меня из боя. Я ранен.
34 І збільшився бій того дня, а Ізраїлів цар був поста́влений на колесни́ці проти сирі́ян аж до вечора. І помер він під час за́ходу сонця...	34 Но битва кипела весь день, и царь Исраила вынужден был стоять в своей колеснице перед сирийцами до вечера. На закате он умер.

Старий
завіт

Новий
завіт

2-а хронiки

Розділ 18

Вторая летопись

Глава 18

2-а хронiки

Розділ 18

Вторая летопись

Глава 18

Старий завіт

Новий завіт

2-а хронiки

Розділ 18

Вторая летопись

Глава 18

2-а хронiки

Розділ 18

Вторая летопись

Глава 18

Старий
завіт

Новий
завіт